ДРІБНИЦІ ЖИТТЯ.
- Чому ви не носите окуляри? - спитали Мурав'я.
- Як вам сказати... - відповів він. - Мені треба бачити сонце і небо, і цю дорогу, яка невідомо куди веде. Мені треба бачити посмішки моїх друзів... Дрібниці мене не цікавлять.
ДОРОГА.
Прибігла Стежка до Дороги і зупинилася у захопленні.
- Тіто, а, тітко, звідки ти така велика?
- Звичайно, - неохоче пояснила Дорога. - Була малою, наче тебе, а потім виросла.
- От би мені вирости! - зітхнула Стежка.
- А чого тут гарного? Кожен на тобі їздить, кожен топче – ось і вся радість.
- Ні, не вся, - сказала Стежка. - Поки я маленька, мене далеко не пускають, а тоді я... ух, як далеко пішла!
- Далеко? А навіщо далеко? Я ось до міста дійшла, і все з мене вистачить...
Поникла Стежка і назад у ліс побрела. "З мене досить!" Чи варто заради цього бути дорогою? Може, краще залишитися Стежкою, назавжди загубитись у лісі?
Ні, не краще, зовсім не краще. Просто Стежка помилилася цього разу, просто вона вийшла не на ту дорогу.