Гомункул, гомункулус (лат. homunculus - чоловічок) - в уявленні середньовічних алхіміків, істота, подібна до людини, яку можна отримати штучним шляхом.
Довгий час створення першого гомункула приписувалося Арнальдусу де Вілланові, який жив у XIII столітті. Один із найвідоміших «рецептів» отримання гомункулу запропонований у XVI столітті Парацельсом. Алхімік вважав, що ув'язнена в особливій посудині людська сперма при нагріванні та деяких інших маніпуляціях (закапуванні в кінський гній, «магнетизації», суть якої остаточно не зрозуміла) стає гомункулом. "Вгодувався" гомункул шляхом додавання в колбу невеликої кількості людської крові. Час визрівання гомункула, за Парацельсом, – сорок днів, зростання гомункула – 11-12 дюймів.
Згідно з уявленнями XVII-XVIII століть, гомункул міститься в сперматозоїді, а при попаданні в материнський організм перетворюється на людину; іноді і сам сперматозоїд ототожнювався із гомункулом. Подібні думки отримали назву анімалькулізму; одним із прихильників анімалькулізму був Левенгук, першовідкривач сперматозоїдів. Уявлення про гомункулі відбилися в багатьох середньовічних малюнках, які зазвичай зображують гомункула — маленького чоловічка, що потрапляє в материнський організм і значно збільшується в розмірах. У XVIII столітті академічна наука в особі одного із засновників епігенезу К. Ф. Вольфа різко виступила проти подібних преформістських уявлень.